Ліна Костенко – Страшні слова, коли вони мовчать: Вірш

Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія – це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (10 оцінок, середнє: 4,80 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Ліна Костенко – Страшні слова, коли вони мовчать":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Ліна Костенко – Страшні слова, коли вони мовчать: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.