Подільські Товтри річку закували,
А Чорний міст в стану перехопив.
Вродливі верби густо прикривали
Гнучку поставу від вітрів і злив.
Тече у завтра річечка чистенька,
Гора Весела їй туман пряде.
Цвіт бузини, весла сріблястий дзенькіт
У мою душу із століття йде.
І вже нікуди річці не звернути,
Вростає в серце вже моїх синів.
Барвиста брунька, сонця срібний прутик,
Цілющий трунок до останніх днів.
Дякую.