Ти віднині господар землі,
І вона тебе прийме, як сина.
Що для неї царі й королі,
Як для неї найвище – людина!
Та людина, що виоре лан,
Його зерном засіє добірним,
Що плекає віки його вірно,
Щоб хлібів зашумів океан.
Зодягай же вінок з колосків!
Ти посвячуєшся в хлібороби!
Щоб народу зростить ти зумів
Хлібне зерно найвищої проби.
Щоб ти честь хліборобську беріг,
Передав її дітям і внукам,
Від зорі хай цвіте до зорі
Та твоя хліборобська наука.
Гордо й певно землею ступай,
Вона щедро за працю віддячить.
Хай цар-колос вінча урожай,
Твою працю сумлінну позначить.
