Люди п’ють та й гуляють: Вірш

Люди п’ють та й гуляють,
Мене милий не пускає.

Я про теє не дбаю,
Йду до корчми п’ю, гуляю.

Іде милий за мною,
Тягне нагай за собою.

Як узяв мені грати,
Я не знала, як гуляти.

Оце тобі скрипку й бас,
Йди додому бо вже час!

Бо вже час і пора,
Лише приказу нема.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Люди п’ють та й гуляють":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Люди п’ють та й гуляють: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.