Так сумно, так без краю сумно.
Усе скінчилось. (Чи й було?)
Дивлюсь недвижно і бездумно
Крізь зимове морозне шкло.
В цю ніч ясну все зрозуміле,
І далі нікуди іти:
Життя і радісне, і миле, —
Та не для тих, хто без мети…
- Наступний вірш → Максим Рильський – Згадай, безумче
- Попередній вірш → Максим Рильський – Ключ у дверях задзвенів
(Оцінок ще немає)