Марія Хоросницька – Гуцулик і сопілка: Вірш

Не хотів ламати гілки,
але як же без сопілки?
Йти на вулицю дарма,
як сопілоньки нема!
Тож не гаяв ні хвилини —
через річку до калини
перебіг на дальній край.
— Дай мені, калино, гілку,
невеличку, на сопілку.
А калина: «Вибирай!»
Майстрував я цілу днину.
Замість грати,— сльози плинуть!
Йой,— невдача!
Йой,— турбота!
Лиш одна в сопілці нота!
Виглядаю з-за одвірка:
дівчина біжить Федірка,
старша мене на два роки.
Чей позбудуся мороки!
Підбігаю до Федірки:
— Придивися до сопілки,
грати в мене є охота,—
лиш одна в сопілці нота!..
А Федірка скоса — глядь:
— Проверти ще дірок з п’ять,
і минеться горе все,—
вітер пісню понесе!
Я послухався Федірки,
провертів кругленькі дірки,—
Понад гори,
Понад ліс
вітер пісеньку поніс!