Ріки срібні,
гори сині.
Бачили таку красу?
З неба сонце
по драбині
сходить босе,
п’є росу.
Плай огляне
ясним зором,
збудить зайця
під кущем.
І покотиться
над бором
аж у вечір
обручем.
- Наступний вірш → Марія Хоросницька – Гуцулик і сопілка
- Попередній вірш → Марія Хоросницька – Дівчина Анничка
(Оцінок ще немає)