Не біда це
та й не жарти!
Риє кріт
на грядці в Марти,
робить шкоду,
безпорядки,—
як його прогнати
з грядки?!
Вийшов батько,
взяв лопату,
став на грядці…
— Що ви, тату?
— Землю лиш
поворушить –
на лопаті буде вмить!
— Ну, а потім?..
— По спині!
— Вбити хочете?
— Ні! Ні!
Кріт не винен,
що гидкий…
Певно,
зроду вже такий!
- Наступний вірш → Марія Хоросницька – У малої господині
- Попередній вірш → Марія Хоросницька – Зажурилося дівча
(Оцінок ще немає)