Рано-вранці
лиш проснуся,
у віконечко дивлюся…
Через шибку,
мов доріжка,
довгий промінь
аж до ліжка.
Сонцю рада,
що у гості
йде до мене
з високості.
- Наступний вірш → Марія Хоросницька – Учнівська турбота
- Попередній вірш → Марія Хоросницька – Майстер
(Оцінок ще немає)