Селом карпатським я весь день ходив
і ні на мить не розлучався з Львовом!
Ви скажете, таких немає див?
Є! Є! Повірте,— чесне слово.
Я гори-доли бачив немалі,—
мені здавалось, ніби я в Карпатах!
І ліс шумить у дивнім цім селі,
і, мов картина, гарна кожна хата…
Коли від хати повернути вбік,
стоїть обора, в ній — і ціп, і вила,
і глиняний, твердий, широкий тік —
снопи колись на тоці молотили…
Зерно возили возом до млина,
а бідні люди двигали на спині…
Ось що мені сказала давнина:
немов на каторзі жилось людині!
Нелегко нашим прадідам було,
тут кожна річ про це розповідає…
Під львівським небом є таке село,
воно Шевченківським зоветься гаєм.
