У малої господині
розцвіли ромашки сині.
Хтось питає мимоволі:
— Що, в ромашок синій колір?
Та хіба такі бувають?!
І цікаві прибувають…
— Ну й ромашки,
ну й краса!
Сині, наче небеса…
Хвалять Марту там і тут
за її натхненний труд.
А газдиня — наша Марта
похвали людської варта.
- Наступний вірш → Марія Хоросницька – Півень
- Попередній вірш → Марія Хоросницька – Кріт
(Оцінок ще немає)