Під вікном моїм,
навпроти,
виростає
живоплотик!
Восени, одної днини,
прут за прутиком
ліщину
посадив я вздовж городця
і весни чекав,
і сонця.
А весною втіхи скільки,—
в пруття
бруньочки, мов шпильки…
І виблискують,
мов соти,
і липкі-липкі на дотик!
Листячко з бруньок несміло
розгорнулось,
зашуміло…
Підроста
на сонці плотик
під моїм вікном навпроти.
