Пробач мені мої слова,
Відсутність сорому, цілунки
Бо я лишилася жива,
Ковтнувши вогняного трунку,
Бо я зовсім уже не та,
Яку ти вигадав у мріях,
І вже за стулені вуста
Ховати почуття не вмію,
І перший крок роблю сама,
Не сміючи зніяковіти, —
Але ж мене навча зима,
Твоїм коханням не зігріта.
Пробач! Я так ховаю плач,
Щоб був в очах не біль, а небо.
Я стала іншою. Пробач,
Що все це сталося без тебе.
- Наступний вірш → Марина Брацило – Стікає вечір дощем зі скла
- Попередній вірш → Марина Брацило – Гірка пігулка болю
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші