Наївно гавкали цуцики
Біля стовпів афіш.
Гіпнотизували електричні ґудзики
І замість прани вживали гашиш.
Місяць пролазив стримано
За окреслення темних будов,—
Фізіономії були скривлені
А на тротуарах була кров.
І ніхто не знав, що за містерія
І в гарячім живчику злилися всі віки.
І притуливсь до землі знищено на сквері
І всі виходи були замкнені на замки.
Іхтіозаври в скажених рухах
Мстились за зневажений сон,—
І були страшенно розгнівані епохи
І стежив за порядком полісмен.
- Наступний вірш → Михайль Семенко – Місто (Трамваїв дзенькіт пухкання сурм)
- Попередній вірш → Михайль Семенко – У білому савані
(Оцінок ще немає)