Моя думка пестила мріюі.
Які дрібненькі квіточки!
І мрія шептала: я тебе зогрію —
Припести думки!
І було так багато здивованості
В нашім яснім єднанні.
Ми — щасні в цій прикованості,
У цім переконанні.
- Наступний вірш → Михайль Семенко – Морзе
- Попередній вірш → Михайль Семенко – Місто (Вдихаю я тонку отруту)
(Оцінок ще немає)