Михайль Семенко – Улиця: Вірш

Сьогодні знов піду на її вулицю
Буду чекать і мріять колисанок
Сьогодні ніч безкрила зорі туляться
І такий бездумно-ласкавий світанок
Сьогодні знов піду на її вулицю

Зараз я вже стриманий і не такий безладний
Багато думав я і зважував дрібниць
Губозміцнивсь рішучий став і владний
Лиш був би я поменше згадний
І мав би серце з криці.

Ви будете сидіть на тім що вчора місці
Але не буду я такий як вчора сам
Так було зле мені і боляче до злісті
Сьогодні я скажу як ми будемо вмісті
Все що незрозуміло вам.

Скоріш скоріш на тиху рідну вулицю
Я хочу цю ніч спати я хочу колисанок
Жду не діждусь як наші душі стуляться
І закружляють в хаосі — день і ніч і ранок
Сьогодні ввечері я йду на її вулицю.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Михайль Семенко – Улиця":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Михайль Семенко – Улиця: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.