В тайзі блукав я і в пустині,
На різній бачив висоті
Полярну зірку. На меті
Мав те, що маю і донині.
Вглядався я в простори сині,
В зелені, в сиво-золоті,
Вивчав скарби рослинні ті
У Казахстані й на Волині.
Малий там чи великий труд,
Аби на спільну побудову.
Хай все людський оцінить суд,
І треба починати знову.
У глиб та вгору шлях один –
Щаблі напружених годин.
