У повітрі свіжо пахло ранком.
Дзвоники синіли по садку.
Жовта лілія зрадливіш од коханки
Радила: покинь і не жалкуй.
Вусами крутив собі Левицький,
Потяг відтатакував – так, так.
Промайнула вже Полтава-удовиця,
Кременчук та Дніпро-бідак.
За вікном несмертельник зірчастий –
Мов бузковий Чумацький Шлях,
І достигло пшеницею щастя
На південних гірких полях.
