Михайло Доленго – Слобода Терни: Вірш

Вдвох їхали: я – по квітки,
А він – збирати продподаток.
Буденний день був та палкий, –
Блакить без білохмарних латок.
Село звичайне: церква, піп,
Побіля церкви є сільрада,
Але селяни – мов окріп…
Загаряче пішла нарада.
Не дипломат він – військовий.
Стріл, другий.
Хтось на гвалт ударив.
Новий, червоний блиск трави.
Останні серця вдари.
Повіт бандитський, не наосліп
Йшли серед п’яної юрби…
Скінчив я свій тодішній дослід,
А його справу інший доробив.