Срібляться водоспадами потоки,
У них читаємо ми плин віків,
Минулого в печерах чути кроки,
А поряд ніжний солов’їний спів.
Струмиться Стрипа стежкою в’юнкою,
Ховається у тінях берегів.
Лугів трава вмивається росою,
Вдягнувши веселковість кольорів.
Тут тиха гладь ставків спорання,
Та не дрімає в плавнях поплавок.
Скрізь сміх увечері і рай коханим,
Казковий світ для милих діточок.
Сумну легенду скеля повідає,
Дзюрчить внизу кохання джерело
І щось малечі шепче, закликає —
Допомагає здійснити добро.
То ж хоч на день приїдьте в Скоморохи.
Природи світ тут кожен пізнає.
Хто осягне це і вдихне хоч трохи,
Здоров’я й сили тому Бог дає!
