Їхав козак на війноньку:
“Прощай,- сказав,- дівчинонько,
Прощай, миленька, чорнобривенька,
Я йду в чужую сторононьку!
Дай же, дівчино, хустину,
Може, я в бою загину,
Темної ночі покриють очі,
Легше в могилі спочину!”
Дала дівчина хустину,
Козак у бою загинув,
Темної ночі покрили очі,
Вже він в могилі спочинув.
А злії люди на силу,
Взяли нещасну дівчину,
А серед поля гнеться тополя,
Тай на козацьку могилу!
Народний варіант:
Їхав козак на війноньку,
Сказав, прощай дівчинонька.
Ой прощай дівчина, чорнобривонька,
Їду в чужу сторононьку.
Їду в чужу сторононьку,
Ой їдь мій миленький, чорнобровенький,
Тай повертайсь на Вкраїну.
Дай мені мила хустину,
Може я в бою загину,
Накриють очі темної ночі
Легше в могилі спочину.
Дала дівчина хустину,
Козак у бою загинув,
Накрили очі, темної ночі,
Тай положили в могилу.
Тай положили в могилу,
А на тій могилі чорненький ворон
Сидить смутненький та й кряче.
Сидить смутненький, та й кряче,
Ой ніхто не чує, ой ніхто не бачить,
Де лежить тіло козаче.
Де лежить тіло козаче,
Ходить дівка галя, що вечора плаче,
Де лежить тіло козаче.
