Я не увійду до хрестоматій,
Не шукай мене, де хрест і мат.
Серед всіх симпатій-антипатій
Я — поет, любові рідний брат.
1992
* * *
Я — поет нетрадиційно традиційний.
Майже всі по вуха — в авангард…
Авангард — то друг мій потенційний.
Або… наймолодшенький мій брат.
1993
* * *
Сивіє день мій, ніч лисіє,
Вже не така крута гора.
І видно, як сліпий Месія
Пекучі груди роздира.
1997
* * *
— Яка твоя доля, поете?
Що тобі в спадок залишила?
— Ти запитай про це в портрета:
“У рамці рабствує душа…”
1982
* * *
Ми в долі щастя не просили,
Бо доля — це не тітка зла,
Це — та, що надриває жили:
Щоб Українонька жила.
1988
* * *
Нічого в долі не проси,
Не жебрай спраглими устами,
Лиш те, що долі ти даси, —
Твоїм повік дарунком стане!
1989
* * *
Не підслуховуйте — слухайте,
Не шепочу — кричу!
Не підслуховуйте — слухайте!
Навіть якщо мовчу…
1989
* * *
Ти кажеш: забуваються пісні.
А я з піснями і встаю й лягаю…
Не докоряй: в гурті я не співаю.
Забутись можна, а забути — ні!
1988
* * *
Чужі боги заполонили
Мілкі, сіренькі розумці.
І від колиски до могили
Штовхають нас на манівці.
1992
* * *
НЛО, літаючій тарілці.
Чого ти прилітаєш і мовчиш,
Лиш світишся до болю ув очах?
Чи, може, світло — твоя мова безсловесна,
Одній душі збагненна і підвладна?
1990
* * *
Відзвенять мої дні, відтанцюють літа
Відспівають ощаснені миті —
І настане осіння пора золота…
Та чи будуть плоди ваговиті?
* * *
І знову ти — мов дощ при сонці,—
Неначе докір без вини:
Затиснута сльоза в долонці,
Та спробуй зустріч цю збагни.
1995
* * *
Ніщо так не падає тихо, як сніг,
Ніщо не літає так стрімко, як думка,
Ніщо так не вабить, як отчий поріг,
І серце виболює так, як розлука…
1978
* * *
Сірі хмари… Сірий дощ… Сіріє
Твоя постать під кущем лози…
Сіро-сіро в оці туманіє
Чорний крик пожовклої сльози…
1979
* * *
Ми падали в безодню — і не впали,
А вознеслись душею в дивний світ.
Вітри на скрипці осені нам грали.
І ми не знали, що падіння це — політ!
1981
* * *
У тебе очі — карі диваки:
Спалахують то щастям, то журбою,
Аж поки не засвітяться любов’ю —
Пекучим сонцем серця і… руки.
1984
* * *
Вночі, коли стихають звуки,
І все німіє, я не сплю —
Радію, що цілую руки…
А ти дивуєшся: “Люблю?..”
1988
* * *
Згадав наш вальс в дзеркальнім залі,
Твоїх очей щасливий блиск…
Іще зустрінемось колись!
Але колись те — далі й далі…
