Про зустріч нашу шлях співав мені.
І сонце, що схилялося додолу.
І ліс, що ближче й ближче бовванів,
Немовби вибігаючи на поле.
…Зупинка. Вулиця. І мить розгін бере,
А серце — наче перед вічком дула…
І вертикальна посмішка дверей,
Яку ти так легенько розтягнула…
