Летіли дні, минали роки,
Неслося з струн: “О доки ж, доки!”
Неслось, але луни не знало,
Весняним снігом розтавало
І десь збиралось, там, у млі, –
Між кров’яних джерел землі.
- Наступний вірш → Микола Філянський – Я в’ю вiнок, i надо мною
- Попередній вірш → Микола Філянський – Зійшлись, але
(Оцінок ще немає)