Ми долали і муки,
Ми долали і страх,
Наші ноги і руки
Залишали в горах.
Залишали без брому,
А із присмаком зла,
Відправляли додому
Тільки наші тіла.
Замість ніг, що лишили,
Приточили дюраль,
Замість рук почепили
Нам на груди медаль.
І шкода, що зірниці
Бачим тільки у сні,
Бо спалили зіниці
У афганськім вогні.
- Наступний вірш → Микола Коломієць – Три тисячі двісті
- Попередній вірш → Микола Коломієць – О дванадцятій сорок
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші