Микола Коломієць – То був не я: Вірш

У нас в селі нікого не ховали
Так, як мене тоді серед весни,
Бо і солдати тричі вверх стріляли,
І домовина була не з сосни.
Серед весни…
Не із сосни, а з катаного цинку,
Запаяна з дванадцяти сторін,
А й зі свічок, закуплених на ринку,
Об землю гірко стукав парафін.
З усіх сторін…
Ви з чоловіком хату збудували,
У ній живе тепер твоя сім’я.
Не знаю я кого тоді ховали,
Та в домовині тій лежав не я.
То був не я…