(Виняток)
Павло на похмілля біжить до криниці:
Води крижаної — бо ж палить!.. — напиться.
Та лиш перегнувся з відром за цямрину —
Уздрів у воді п’яну пику огидну.
Відраза гірка переповнила груди —
Не стримався, плюнув…
Простіть йому, люди…
- Наступний вірш → Микола Петренко – Натурообмін
- Попередній вірш → Микола Петренко – Не помилився
(Оцінок ще немає)