Ми нізвідки прийшли –
Ми прийшли із дороги в нікуди,
Ми нізвідки прийшли –
Ні, ми з гіршого – з царства облуд;
Ми із лісу прийшли,
Де з осик висне зашморг Іуди:
Їх багато було –
Тих дерев, тих офір для Іуд.
Вже й не вірили нам:
Мов ковтнули болотяні нетрі,
І розслаблення волі,
І віра безбарвна, плитка:
Ми нізвідки прийшли,
Ми з нічого, ми биті і вперті,
Ми в нікуди ішли –
Щось нас досі туди заклика.
Тільки ж наше ніщо
Має радощі, барви і звуки,
Має душу дитинну,
Що хоче не хоче – зроста,
Що вбирає весну –
І весна нас бере на поруки,
Бо ж несли ми не щось –
Ми несли на раменах Христа.
