Роса на твоїх зіницях,
роса на гарячих вустах.
А небо – в зоряних птицях,
а тополі – в зелених вітрах.
Поворухнутись не можна, –
тиша розкраплиться вмить
і, наче сльоза тривожна,
у розпачі забринить.
Я не порушу мовчання,
я голос душі поборов.
А може, це зустріч остання,
як перша й остання любов?!
