Спить осіннє село поміж горами,
все село з хліборобами гордими.
Спить і снить запашними веснами
та м’якими розливами-плесами.
Розляглося село аж під хмарами,
тче свої невсипущі марення.
Марить вербами кучерявими,
та пахучими теплими травами,
та дзюрчанням струмків прозорих,
та найпершим коханням при зорях,
та гаями, від соку сповнілпмн,
та садами квітучо-білнми,
та веселкою за дібровою,
та весни світанковою мовою,
та рікою, що пружить веслами…
Спить осіннє село… Марить веснами.
