У вікна – дощ. У серце – осінь.
Ні перейти, ні переждать.
А може, й нам, кохана, досить
за теплим літом сумувать.
Пора до осені звикати,
що зацвітала до двора.
І нам прощатись і прощати –
така пора… Така пора.
- Наступний вірш → Микола Сингаївський – Я надумав малювати ліс
- Попередній вірш → Микола Сингаївський – Сонце стояло в соняхах теплих
(Оцінок ще немає)