Микола Вороний – Пісня повстанців: Вірш

Горами, горами
Над ярами й борами
На весь край
Горенько, горенько
Розлялось, як моренько,
Через край…

Доля кується
У боротьбі.
Дужий не гнеться,
Гнуться слабі.

* * *

Зражений, зражений
Рідний край зневажений
У ярмі.
Змучений, змучений
Люд наш збаламучений
Стогне в тьмі.

Помстою люто
Серце кипить…
Дух не закуто —
Хочеться жить!

* * *

Лавами, лавами
З ватажками бравими
По лісах.
Криймося, криймося
Та помстою впиймося
На катах!

За Україну
Встає наш люд
В лиху годину
Чинити суд!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Микола Вороний – Пісня повстанців":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Микола Вороний – Пісня повстанців: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.