Надія Кир’ян – Голос срібного дзвіночка: Вірш

Вже листя обліта,
І осінь золота
Допитливо у вікна зазирає.
Ласкавим промінцем
Торкаючи лице
У зошитах школяриків читає:
Ми прийшли у перший клас,
Він давно чекав на нас.
Голос срібного дзвіночка
Кличе доньок і синочків.
Біжать собі літа,
А осінь золота
Від року і до року яскравіша.
Заходимо у клас
І вчителька для нас
Життя на чорній дошці білим пише.
Другий, третій, п’ятий клас,
Наче сходинки для нас.
Голос срібного дзвіночка
Кличе доньок і синочків.
У класі ти і я,
Немов одна сім’я,
А вчителька для кожного — як мати.
Що на душі лежить
В тяжку й щасливу мить
Їй можна, наче другові, звіряти.
Ось уже останній клас —
Школа виростила нас.
Голос срібного дзвіночка
Кличе доньок і синочків.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Надія Кир’ян – Голос срібного дзвіночка":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Надія Кир’ян – Голос срібного дзвіночка: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.