Ще читанки новенькі
Не прочитані,
І що то ще за зошити
Без клякс?!
Та ми йдемо,
Та ми йдемо до вчительки,
Усе життя йдемо
У перший клас.
До школи стежка
Між сухого вересу,
Повз трішки вже
Поіржавілий сад,
Де мудрість плоду
Демонструє вересень,
Немов знання,
Які ще здобувать.
Учора — літо,
А сьогодні — осінь.
І згадки про канікули
Сумні.
Дивлюсь в дитинство,
Наче у колодязь,
Бо тільки там є зорі…
Там… на дні.
Куди ж іти?
І ким ти хочеш стати,
Щоб не було
(аж потім!) каяття,
Бо вчителька —
В позаторішнім платті,
Мов “двійку” їй
Поставило життя.
