На ставочку уночі
Позбирались жабки.
Всілися на кладці всі,
В ставку мочать лапки.
Ще й співати узялись
Усі разом – хором.
Зі сну місяць розбудивсь,
Виплив понад гору.
Присвітив на той ставок,
Хотів роздивитись.
Бачить: жаби у танок
Пішли веселитись.
Розпитав місяць зірок:
– Що це в них за свято?
Що співали ще й в танок
Пустились завзято!
Відповіли зірочки:
– Ми й самі не знаємо
Та понад усі ставки
Це спостерігаємо.
Але ж місяцю цікаво,
Вирішив дізнатись.
Він по небі аж до ставу
Приплив, щоб спитатись.
Каже жабкам: Дорогенькі,
Вас вітаю з святом!
А вони йому: Рідненький!
Нема з чим вітати.
Місяць, знітившись зовсім
Веселощам дивним,
Каже: я не зрозумів,
Свято й без причини?
Усміхнулися вони,
Жабки й жабенята
І продовжили своє
“безпричинне свято”.
В них веселощів пора,
В них веселе літо!
І старі, і дітвора
Звикли так радіти.
Знають жителі ставка,
Знають всі довкола,
Літо – то така пора,
Щоб співати хором!
Літо привід для потіх,
Для всіх жабок в світі,
Ква-ква-квакають усі
Жабки ціле літо!
