Ой, під гаєм зелененьким
Брала вдова льон дрібненький,
Брала, брала, добирала
Та й так собі заспівала:
Ой, коли б я мужа мала,
Я би його шанувала,
В кармазини убирала,
Медом-вином напувала.
Ой, там Василь сіно косив,
Вітер слова переносив.
Кинув косу у травоньку,
А сам пішов додомоньку,
Схилив на стіл головоньку.
Вийшла мати із кімнати,
Стала Василя питати:
Чого сидиш та й думаєш,
Чому не п’єш, не гуляєш?
Дозволь, мати, вдову взяти,
Вдова буде шанувати,
В кармазини убирати,
Медом-вином напувати.
Не дозволю вдови взяти,
Вдова вміє чарувати.
Вчарувала мужа свого,
Вчарує тя, молодого.
Син матері не послухав,
Сів на коня та й поїхав.
Стала мати нервувати,
Стала сина проклинати:
Іди, сину, у дорогу,
Щоб тобі кінь став горою,
А сідельце кремінною,
А нагайка гадиною,
А ти, сину, яворою.
