Ой серед села бідная вдова,
Радуйся, радуйся земле.
Бідная вдова сина родила,
Радуйся, радуйся земле.
Сина вродила, на війну дала,
Радуйся, радуйся земле.
На війну дала на рочок, на два,
Радуйся, радуйся земле.
Жде мати рочок, не йде синочок,
Радуйся, радуйся земле.
Жде мати другий, не йде син любий,
Радуйся, радуйся земле.
На третий рочок вже йде синочок,
Радуйся, радуйся земле.
Чи рада, мати, що йде нас двоє?
Радуйся, радуйся земле.
Що йде нас двоє в подвір’я твоє,
Радуйся, радуйся земле.
Синкові м рада, дитина моя,
Радуйся, радуйся земле.
А невісточка – чужа чужина,
Радуйся, радуйся земле.
Синка гостила медом та вином,
Радуйся, радуйся земле.
А невісточку – гірким полином,
Радуйся, радуйся земле.
Синок ся всердив, мід, вино не пив.
Радуйся, радуйся земле.
Мід, вино не пив, під коня вилив,
Радуйся, радуйся земле.
Гірким полином поділилися,
Радуйся, радуйся земле.
Поділилися, потроїлися,
Радуйся, радуйся земле.
Синка поховала під віконцями,
Радуйся, радуйся земле.
А невісточку – під воріттями,
Радуйся, радуйся земле.
На синку росте два яворики,
Радуйся, радуйся земле.
А на невісточці – дві берізоньки,
Радуйся, радуйся земле.
Ой ростуть, ростуть, розростаються,
Радуйся, радуйся земле.
Листок до листка і злипаються,
Радуйся, радуйся земле.
