Ой, ти мати моя, та й не жаліслива:
Оддала ти мене у чужую сторону.
Оддала ти мене у чужую сторону, —
У чужую сторону, у велику сім’ю.
А велика сім’я та вечеряти сіла,
А мене молоду посилає по воду…
Я ж по волу ішла – спотикалася,
А з водою ішла – під віконцем прислухалася.
Ой, дохожу до воріт,— шось у хаті гомонить…
Щось у хаті гомонить, — мати сину говорить:
Ой, ти, сину, ти мій, ти, дитино моя,
Чом ти жінки не б’єш та потачку даєш?
За що ж, мамо, її бить? Вона вміє все робить…
Вона вміє все робить: І напекти, й наварить…
