Ой у степу криниченька: Вірш

Ой у степу криниченька,
З неї вода протікає. (2)
Гей, там чумак сиві воли пасе
Та з криниці напуває.

Воли ревуть, води не п’ють.
Бо в Крим доріженьку чують. (2)
Ой Бог знає, та Бог і відає.
Де чумаченьки ночують.

Ой ночують чумаченьки
В чистім степу при долині, (2)
Розпустили сірі воли пасти
При зеленій муравині.

Умер, умер чумаченько
Та в неділеньку вранці, (2)
Поховали того чумаченька
У зеленому байраці.

Ой прилетіла сива зозуленька.
Та все «ку-ку» та «ку-ку». (2)
— Ой подай, чумаче, та подай, голубе,
Та хоч правую руку!

— Ой рад би я, моя мила.
Хоч обидві подати: (2)
Насипано та сирої землі.
Що не можу підняти.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Ой у степу криниченька":

Відгуки до поезії: 1

  1. Марина

    У вірші у степу при долині погляд нерухомий,в полі зору знаходиться чистий степ у цілому, І це становище не змінюється від початку до кінця вірша. Вражає природа її опис, автор все зрозуміло показує.

Залишити відповідь

Читати вірш поета Ой у степу криниченька: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.