Стоїть непорушно обвуглений глечик
Як дерев’яний солдатик.
Мереживом пишним розкинулись тріщини
У пам’ятні дати.
Ще пращури в ньому сливи носили
До Рожаниці.
Дбайливо гукали молитву до сонця
Просили пшениці.
Сьорбнути би з нього сюжетоскладання
У дивосім’ї.
Що сіяли радість по землях родючих
Кохання насінням.
Епізодичність – у кожній частині,
Стоїть жовтолиций.
Розбухлий, так ніби чекає дитину
Велично іскриться.
Старий, непорушний, обвуглений глечик
Як пам’ятна дата.
Проходять серця нечуттєві до болю,
Серця як солдати.
- Наступний вірш → Оксана Лущевська – Спогади
- Попередній вірш → Оксана Лущевська – Сучасна феміна
(Оцінок ще немає)