Портрети малювали
малята-дошкільнята.
Ніхто в співавтори
не брав собі ні брата,
ні старшої сестри.
Самі намалювали,
на виставку прислали.
Тому кажу зарання:
чекає вас на виставці
і сміх, і здивування.
Вхідні квитки: три посмішки,
один ласкавий погляд,
і просимо
на ОГЛЯД.
ПЕРША МАМА
трішки схожа на солдата
чи на велетня-гімнаста:
десять гудзиків бляшаних
і лампаси для прикраси
на мундирі носить мама.
П’яти вкупі, руки в боки —
в мами дуже строга міна,
ніби щойно
добре висварила сина
за невивчені уроки.
ДРУГА МАМА —
справжня дама:
у перлистому намисті,
у сріблистому манто.
Два годинники на руку
не забула начепити,
а браслетів, мабуть, сто.
Білі туфельки у мами
з каблучками-олівцями,
жовтий шарф, як в каченяти,
і настільки широчезний
в мами-дами капелюх,
що у двері не пропхати.
ТРЕТЯ МАМА —
як усі на світі мами —
із очима і вустами.
Має мама ніс і брови,
має руки, на яких
по сім-вісім різних пальців,
переважно голубих.
Тільки в мами ніг немає!
А хто знає,
може, мама
у воді стоїть, а може,
на коліна мама стала
і стоїть отак — хто знає?
Попри все оте вона
пречудова. Слів немає!
ЧЕТВЕРТА МАМА
Два вуха у мами,
два ока глибокі,
дві рожеві щоки,
дві руки.
Та з причин невідомих
вона, як лелека,
стоїть на одній нозі.
На дорозі стоїть в пилюзі,
а дорога додому далека,
і щоб мамі додому дійти,
не зашпортавшись і не упавши,
хтось мусить її повести.
П’ЯТА МАМА,
як Дюймовочка, маленька,
і на ній
коротесенька сукенка
до колін.
В мами сині оченята,
як у ляльки, рученята,
бант-метелик у волоссі.
Лиш торбинку мама носить
шириною з класну дошку,
і грубезну парасолю,
висотою із тополю.
ШОСТА МАМА
В мами сукня голуба
і коса красива, руса,
тільки замість губ у мами
два червоні вуса.
(Бо художниця мала
необачно пролила
на малюнок фарбу).
І тепер у мами вигляд
дуже-дуже незавидний.
Не підходять, звісно, їй
запорізькі пишні вуса.
Все ж рятують маму сукня
і коса красива руса.
СЬОМА МАМА
іде
і на повідку
начебто кішку веде,
а дуже можливо, що лева.
Бо грива
у звіра на повідку —
справжнісінька лев’яча грива
(помилка можлива:
художник без досвіду —
сплутав знічев’я
з кішкою лева).
А може, а може, це аніяка
не кішка і зовсім не лев,
а звичайний
гривастий рудий собака.
Словом:
мама іде
і на повідку
звіра якогось веде.
