Мусліму Магомаеву
Я читаю листи фронтові пожовтілі,
Ті трикутники, мов журавлині ключі.
Через відстані літ,
Через всі заметілі
Чую батьковий голос вночі.
Ти пробач мені, батьку,
Пробач і прости,
Що не знаю твоєї могили.
Я питав журавлів,
Я об’їхав світи,
Задивлявся в граніт посивілий.
Я читаю листи, наче поле вогненне,
Перечитую знов, як небачені сни…
Ще мене не було,
А листи вже до мене
Вирушали від тебе з війни.
Ти пробач мені, батьку,
Пробач і прости…
Я тебе не втомлюся шукати…
Я іду до вогню,
До важкої плити,
Де лежать невідомі солдати.
