Уклін тобі, висока хмаро,
Що нахилялася до нив,
І частувала їх нектаром —
Поїла дощиком дрібним.
Спасибі вітрові, що вчасно
До них приходив іздаля,
Щоб виколисувала рясно
Колосся матінка-земля.
Уклін і сонцю, що стеблинам
Не шкодувало літепла,
Щоб свіжоспечена хлібина
На нього схожою була.
