Великий волонтерам всім уклін
За те, що армію ви підняли з колін.
З тих пір, як окупант на нас насів,
Дали їй все – від танків до трусів.
Ви стали із солдатами у стрій.
Жертовно разом з ними йшли у бій.
І купували за кордоном ліки,
Як з фронту поверталися каліки.
Везли солдатам бензопили й вила,
Аж генералів «жаба» задавила.
І стали вони щедро обіцяти,
Що гроші будуть на бійців давати.
… Опісля одного тяжкого бою
Вернувся хлопець із передової.
Його немилосердно травмувало –
Під обстрілами руку відірвало.
Допомогти погодивсь депутат,
Подарував йому сертифікат –
П’ять тисяч гривень за любов к Отчизні,
А він зостався інвалід «по жизні».
Таких людей вертається нелічено,
І їхнє все життя тепер скалічено.
Ви, генерали, і скупі й бездушні,
Немов би народилися в конюшні.
Та все собі шукаєте напарника,
Нардепа, що родився у свинарнику.
Чи ви сліпі – не бачите, що сталось?
Чи ваші вже сини додому повертались?
Чи, може, ви ніде й не воювали,
Лише погони з успіхом міняли?
Як совісті оце у вас хватило
Окопами командувати з тилу?!
Охоче ключову промовлю фразу:
З посад пора усунути заразу!
Таким із Міністерства та Радбезу
Замість голів поставити б протези.
А волонтерам заважать не треба –
Вони душею чують всі потреби.
Всім патріотам українським – слава!
На них трималась і тримається держава.
