Виліз Трусик. Озирнувсь.
Став на задні: щось послухав…
Шийку лапкою почухав
І доріжкою метнувсь.
Став. Назад і вправо — зирк!
Тиша. Вискочив на гірку.
Аж — сорока! Круть! — і в нірку!
Сів. Сидить. Анічичирк.
- Наступний вірш → Олександр Олесь – Ліс восени
- Попередній вірш → Олександр Олесь – Літньої ночі
(Оцінок ще немає)