Там, десь за мурами, цвітуть луги,
Щебечуть жайворонки в полі,
А на мені мов ланцюги,
А я мов замкнутий в неволі.
На цеглі в пустці я сиджу,
Від сліз не бачачи нічого,
І на руках шматок держу
Чогось безмежно дорогого.
- Наступний вірш → Олександр Олесь – Таке життя
- Попередній вірш → Олександр Олесь – Твої очі
(Оцінок ще немає)