Облиш, не плач, бо в долі злій
Ще й нас на світі щось чекає…
Пролине час в журбі тяжкій,
“Самотність” — ім’я їй.
О, нас вона вже не лишить,
Як всі, в недолі не одійде,
Довіку з нами буде жить
І навіть, знай, в останню мить
Закрити очі прийде.
- Наступний вірш → Анатолій Рекубрацький – На золотому березі печалі
- Попередній вірш → Олександр Олесь – Коли весна рожева прилетить
(Оцінок ще немає)