Я вчуся в осені втрачати…
Лети, лети, зів’ялий лист!
Який це дивовижний хист –
Своїх утрат не помічати.
І що там весен хороводи,
і що там літа зелен-шовк?
Навчилась осінь у жінок
Такої зрілої погорди.
О віри кладочко хистка
Над прірвою розчарування
Освітить осені зітхання
Надія першого листка.
