Тихо да мирно живу я з людьми: бо не знаюсь.
Я тільки з ними щоденним добром поділяюсь.
Викопав їм я колодізь в житейській пустині,
Щоб між запеклих сердець-каменюк на Вкраїні
Добрій душі одинокій від згаги не вмерти,
І надписав на нім: “Благотвори і по смерті”.
