Чого кипить химерна кров?
Чого палає серце дике?
Кипить, бунтується, горить,
І в серці горенько велике?
Химерна кров кипить-горить:
Бо сон мені страшний приснився.
Примчавсь до мене ночі син
І, хропучи, зо мною звився.
Блискучий перед нами дом!
У гуслі там, у кобзи грали.
Горіли факели кругом.
І прилетіли ми до зали.
Весільне свято се було;
Веселі всі, всі святу раді…
Ой лелечко! серед свічок
Моя кохана на посаді.
Моя кохана… дивна річ!
А поруч неї незнакомий…
Стояв за ними я німий,
Стояв німий і нерухомий,
Музика дух мені гнете,
Веселий гомін з ніг валяє…
Вона щаслива з женихом,
І він їй рученьку стискає.
Налив червоного вина,
Надпив – шанує молодую.
Се ж не вино пила вона,
Ой леле! кров мою живую.
І гарне яблочко взяла,
І подала, щоб він розрізав…
То ж він не яблочко ножем,
Ой леле! серце моє різав.
І сміло він її обняв,
Поцілував, – затрепетала,
Почервонівши… Лелю ж мій!
То смерть мене поцілувала.
Мов оливо, тоді язик
Зробивсь у мене преваженний.
Зашурхало… почавсь танець;
Поперед всіх двойко блаженних.
Стою, німую, труп німий,
А все несеться, все сміється…
Він на вушко шепнув щось їй, –
Почервоніла, та без серця.
